ВІЛЬНИЙ СТОЛЯР СЕРГІЙ ХОДІС

09.11.2018

«Якщо робити те, що люди просять, – то й замовлення будуть. А якщо робити не те, то й нічого жалітись», – Сергій Ходіс видає просту, але вкрай ефективну бізнес-істину.
Сергій – столяр із села Нелюбівка Диканського району, який спеціалізується на виготовленні альтанок та садових меблів. Також він – уособлення «української мрії»: своя земля, своє господарство, власна справа, троє синів та хазяйновита дружина. Цьогоріч Надія Ходіс, вагітна четвертою дитиною, виростила 350 кілограмів часнику на продаж.

На їхньому подвір’ї – ідеально зелений газон, зроблена власними руками господаря лава-гойдалка та бігає молодий золотистий ретривер – подарунок одного із перших вдячних клієнтів.

До столярної справи Сергія Ходіса ніколи не тягнуло, на роботу до червонодеревця, який виготовляв м’які меблі в Полтаві, він потрапив випадково. Але завдяки вродженому перфекціонізму довів своє вміння до такого рівня, що тепер може лише за фотографією відтворити будь-який предмет меблів. У «самостійне плавання» талановитий столяр пішов тому, що не хотів і не хоче працювати на інших.

Нещодавно Ходісом зацікавились у Польщі – кликали на роботу. Але попри те, що пропонували житло та зарплату більшу, ніж він міг заробити в Нелюбівці, столяр рішуче відмовився – знову працювати на когось він не хоче ні за які гроші. При цьому на всі ризики підприємництва в Україні дивиться тверезо.

«Немає безстрашних людей, які розпочинають власну справу, але що поробиш? Ніхто ж не каже, що все буде класно. Це життя. Рано чи пізно щось та піде не так, комусь із замовників щось не сподобається», – спокійно каже він. Але додає, що досі такого не траплялося.

Цього року бізнес Ходіса вийшов на новий рівень, перш за все завдяки його дружині. У центрі зайнятості, де вона оформлювала документи на соцвиплати по малозабезпеченості, їй розповіли про пілотний проект Міністерства соціальної політики та Світового Банку «Рука допомоги». Одним із напрямів реалізації проекту є надання частково поворотної фінансової допомоги на закупівлю обладнання для започаткування власної справи членам малозабезпечених сімей та вимушеним переселенцям.

«Про проект «Рука допомоги» мені ще в серпні минулого року казали, але я не повірила, що реально таке може бути. Ми навіть не звернули уваги. А вже в цьому році я Сергію сказала: «Поїдь, поїдь, спитай, може, дійсно є така допомога». Виявилось, що є! Він так тішився та радів – давно мріяв про це», – розповідає Надія Ходіс.

Згідно з умовами проекту для отримання допомоги Ходісу потрібно було офіційно оформитись фізичною особою-підприємцем та захистити бізнес-план – із цим допомогли у центрі зайнятості. Також пояснили, як знайти постачальників, вести облік та платити податки. «Якби не вони, ми би, ймовірно, дійшли до цього, але не так швидко», – каже Надія.

Участь у проекті дозволила столяру купити повний набір нового німецького обладнання на суму близко 70 тисяч гривень. За його словами, після цього об’єми продажів зросли, як мінімум, утричі. На саморобних станках, на яких він працював до цього, на виготовлення меблів ішло набагато більше часу, доводилося багато робити вручну.

«За перший місяць продали близько 15 крісел-гойдалок, 3 гойдалки, стіл з лавками, два шезлонги, колодязь, барних та садових стільців і не порахую скільки. Планували продавати на 20–27 тисяч на місяць, але місяць на місяць не приходиться. Зимою роботи не дуже багато, про садові меблі люди починають думати навесні. Але вже на початку березня у нас було замовлень на два місяці роботи. Зараз вихідні собі влаштовую не тому, що нічого робити, а просто для того, щоб відпочити. Буває таке, що працюю до 2–3 годин ночі. Якщо охота до роботи, то можна і довше працювати, а потім – довше поспати», – розповідає Сергій про будні та переваги підприємництва.

Продає меблі Ходіс через сторінку у facebook, куди регулярно викладає фото своїх робіт. Каже, останнім часом багато замовляють з інших регіонів – Львова, Одеси, Києва, Херсона. Покупці – звичайні люди, хоча нещодавно альтанку замовила сільрада. Та найбільшим попитом користуються крісла-гойдалки: таке із сосни коштує 600 гривень, із дуба – 1300 гривень.

Проте, незважаючи на кількість замовлень, що зростає, брати на роботу помічників столяр не готовий. «Непросто знайти людей тямущих. Є люди, які хочуть хоча б учитись, а є такі, що йому хоч 20 разів покажи, все одно робитиме по-своєму, а потім виходить казна-що. Аби швидше, не собі ж робить. Отак залишиш людину працювати й переживай, щоб і пальці не відтяло, і станок не згорів», – пояснює він.

При цьому визнає, що травми рук – типові для професії. «У мене і самого раз таке було. Ввечері збирався закінчувати, якось на автоматі брусок вистругував, і рука ковзнула по ножах. Дивлюсь, кров капає. Махнув рукою та й додому пішов. Пощастило, що новий станок стояв, бо якби старий, совдепівський, де ножі на 2 сантиметри стирчать, то повністю б пальці відрізало. А так лише кілька міліметрів відтяло. У Полтаві коли робив, у всіх столярів то пальця немає, то рука побита. В колективі так буває: хтось різко крикне, інший злякається – і нема півпальця. Тому коли я роблю, то надіваю навушники й закриваю двері».

Тож поки що вільний столяр Сергій Ходіс працює сам, хіба що кума кличе потримати дошки, коли майструє щось масштабне. «Якщо буде велике замовлення? Аби був час, то за місяць 10 наборів столів та стільців і самому можна зробити».

Марія СТАСЕНКО 
PR-менеджер проекту “Рука допомоги”


до переліку новин

партнери проекту