Як поєднувати бізнес на ритуальних послугах з продажем косметики

25.09.2018

Олена Атаманчук поєднує непоєднуване – вона заснувала ритуальний бізнес, виробляє надгробні плити і пам'ятники, а також займається реалізацією косметики і планує вивчитися на візажиста. Як їй це вдається – Олена розповіла delo.ua

У пошуках себе

Все своє життя Олена шукала себе в творчих професіях. Після школи вона вирішила вивчитися на художника і вступила до Миргородського державного художньо-промислового коледжу ім. М. В. Гоголя Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка. Закінчивши навчання, вона повернулася на малу батьківщину, в Житомирську область, і почала працювати на Довбишевському фарфоровому заводі художником-модельєром.

"Все складалося просто чудово, у мене була улюблена робота, сім'я, на той момент я народила двох дітей. Але нагрянула перебудова, завод зупинився. На тлі постійного браку грошей відносини з чоловіком не складалися, нам довелося розлучитися. І ось я залишилася одна з двома дітьми і без роботи", – згадує Олена і відразу додає, що незважаючи на всі обставини, вона не впадала у відчай. "Якось моя подруга, з якою ми вчилися в технікумі, запропонувала мені вступити до педагогічного університету в Полтаві, так би мовити, підвищити свою кваліфікацію. Я недовго думала, оскільки обожнюю вчитися. Взяла двох дітей і переїхала", – посміхаючись, розповідає наша героїня. На той момент їй було 27 років, і вона знову починала все з нуля в новому місті.

Отримавши спеціальність педагога з психології та образотворчого мистецтва, Олена підробляла на кафедрі педагогіки і почала працювати торговим представником. "Мені потрібна була високооплачувана робота, щоб ростити дітей. Ось я і пішла торговим представником, а не в педагогіку", – пояснює свої вибір Олена. Але і цю роботу з часом їй довелося залишити, оскільки вона народила третю дитину і не могла працювати 24/7. Тепер їй потрібна була робота з більш гнучким графіком, щоб більше часу приділяти своїм дітям.

Так почалася нова глава в житті Олени. "Оскільки у мене педагогічна освіта, я вирішила знайти роботу няні, і ось жінка, у якої я працювала, дізнавшись, що за освітою я художник, запропонувала працювати з нею в ритуальному бізнесі, а саме – малювати портрети на пам'ятниках. Це було саме те, що я шукала, вільний графік і хороший заробіток", – продовжує розповідати історію своїх сміливих експериментів з роботою Олена і зізнається, що навчатися новому ремеслу було складно, але дуже цікаво. В Україні немає спеціалізованого навчання малюнку на граніті, доводилося вчитися на роботі, прямо у майстрів.

Як згадує Олена, сама по собі робота складна і трудомістка. "Треба бути посидючим, малювати портрети на гранітних плитах далеко не так легко, як на папері. Потрібно розуміти, що ти працюєш інструментом по каменю – це шумно, дихаєш пилом, і часто ретельно майстерні розташовуються в промислових зонах, де приміщення не опалюються і погано вентилюються. А це означає, що коли на вулиці спека, в цеху перебувати неможливо, коли зима, то ти працюєш на замерзлому камені, всіляко намагаючись обігріти своє робоче місце підручними способами, – згадує Олена і додає, що вона пропрацювала в професії шість років і більше не витримала. – Почалися проблеми зі здоров'ям, і я зрозуміла, що мені необхідно піти, інакше я себе скалічу". При цьому ще до проблем зі здоров'ям Олена замислювалася над тим, щоб відкрити власну майстерню, де б умови праці були комфортними для робітників.

Після того як Олена поправила своє здоров'я, вона вже знала, чим хоче займатися – відкрити свою справу з виробництва пам'ятників. Вона знала, як працює ринок, всіх постачальників граніту і комплектуючих, знала, як працювати з клієнтами, і які послуги їм необхідні. Справа залишалася за малим – знайти гроші на власний бізнес.

І як зазвичай, нашій героїні допоміг добрий випадок. "Для того щоб отримувати безкоштовне лікування, мені потрібно було стати на облік в Полтавському обласному центрі зайнятості. І так вийшло, що про моє бажання почати свою справу дізналися працівники центру і запропонували взяти участь в проекті "Рука допомоги", який реалізується Міністерством соціальної політики України за підтримки Світового банку. Проект надає фінансову допомогу для безробітних людей, які хочуть відкрити власний бізнес. Не довго думаючи, я погодилася. Це була нова можливість, і я не могла їй відмовити", – з посмішкою рас каже Олена. Все, що треба було бізнесмену – скласти бізнес план і захистити його перед комісією проекту. Олена з легкістю впоралася з цим завданням і почала будувати свій бізнес.

І знову з нуля

Власну справу Олена Атаманчук відкрила в листопаді 2017 року, інвестувавши в нього 64 тис. Грн, які їй виділив проект.

В першу чергу Олена закупила необхідні для майстерні інструменти, витративши на них понад половину інвестованих грошей. Як вона розповідає, знайти їх і купити не складно. "Я проконсультувалася зі знайомими майстрами, який інструмент потрібен для різання по каменю, для його полірування, який необхідний компресор для задування написів піском. Що потрібно для малювання по каменю – я і так знала", – розповідає вона.

Також були закуплені гранітні плити для виставкових зразків – на них пішли всі інші гроші, виділені програмою. "Це необхідно для того, щоб люди розуміли, як виглядає певна форма і розмір пам'ятника. Це допомагає уникнути подальших непорозумінь. Так, у мене є буклети з усіма можливими варіантами, але цього мало. Адже намальований на папері пам'ятник не дає розуміння, як це виглядає в реальності. А на словах взагалі зрозуміти що-небудь складно", – акцентує увагу на деталях Олена і додає, що зазвичай гранітні плити замовляються під клієнта, і їх вартість, доставка і робота з ними закладаються у вартість пам'ятника. Але для початку бізнесу варто замовити плити для зразків і оплатити їх виробництво – це необхідна умова.

До речі, майже весь граніт на пам'ятники замовляють на Коростишівському гранітному кар'єрі. На сьогодні в Україні це єдиний кар'єр, який видобуває граніт.

Що стосується вкладень в оренду офісу, майстерні та персонал, то Олена в цю частину бізнесу інвестувала власні гроші. "Як я говорила вище, в вартість пам'ятника я вже закладаю ціну гранітної плити, туди ж входить і робота майстрів, оренда робочих приміщень і мій відсоток за посередництво. Тому капітальних інвестицій цей бізнес від мене не вимагав. Я отримала замовлення, взяла передоплату і з неї замовила граніт і оплатила роботу майстрів", – розповідає власниця бізнесу.

Про особливості бізнесу і його управління

Бізнес по виробництву надгробних плит і їх установці сезонний: осінь, зима і літо це низький сезон, весна – високий. Максимальний пік на замовлення припадає на Великодні свята, оскільки люди готуються до поминальних днів і активно приводять могилки своїх померлих родичів в порядок. "І тут дуже багато залежить від погоди. Якщо зима затягнулася, а весна сніжна, то встановлювати пам'ятники ніхто не буде. Так сталося в цьому сезоні, це відобразилося на моєму заробітку", – ділиться Олена.

На сезон Олена орендувала майстерню і найняла персонал. Для старту досить найняти скульптора по каменю – людину, який надає гранітній плиті форму, майстра, який би готував пам'ятник до монтажу, і художника. Бригаду по установці пам'ятника можна наймати на фріланс. "Так ми відпрацювали перший сезон і на час перестали співпрацювати, оскільки зараз низький сезон, і я не можу їм забезпечувати постійну роботу, а платити їх утримання мені нема з чого", – розповідає про особливості бізнесу Олена і додає, що замовлення, які вона отримує зараз, вона робить на базі інших майстерень.

На сьогодні Олена залишила тільки офіс, де продовжує приймати замовлення, які передає на аутсорс.

За минулий весняний сезон майстерня Олени виконала 10 замовлень, зараз в роботі 2 замовлення. Олена каже, що це досить консервативний бізнес, де за послугами приходять до тих, хто давно працює і кого знають, а не до того, хто постійно рекламує себе. "Досить складно отримати перші замовлення, адже мене знають як художника на ринку, а оскільки минулий сезон був "провальним", то і як до художника до мене не особливо зверталися, обходилися кадрами, які постійно працюють на ринку. Я чекаю наступного року, сподіваюся , він буде вдалим", – з надією говорить Олена.

Що стосується вартості пам'яток, то за словами власниці бізнесу, вона буває дуже різна, від 5 тис. грн – найпростіший пам'ятник, собівартість якого становить 1,8 тис. грн і до безкінечності. "Все залежить від замовника і суми, яку він готовий витратити на пам'ятник, – уточнює Олена і додає, що останнім часом все більше людей намагається заощадити на пам'ятнику – вибирають граніт дешевше і моделі пам'ятників простіше. – З таких клієнтів мені складно здирати останнє, і я роблю знижку, іноді працюю і в нуль для себе. А буває, приходять люди, яким 2 тис. грн знижки не грає ролі, але таких людей в нинішній час дуже мало".

Підстраховка і розрахунок на майбутнє

Знаючи про особливості свого бізнесу, Олена підстрахувала себе, вирішила займатися реалізацією косметики. На власні зароблені гроші вона придбала косметику та почала її продавати у власному офісі. Отримані від косметичного бізнесу гроші вона планує вкласти в свою освіту. Піти вчитися на візажиста. "Як я вже говорила, я обожнюю вчитися новому, це моя пристрасть. До того ж сфера краси – дуже затребуваний бізнес, тому я хочу працювати ще і в цій області", – говорить Олена.

При цьому кидати ритуальний бізнес вона не збирається. "На даний момент я чекаю весну, сезон, готуюся до нового витка розвитку моєї справи. Зараз я опановую нову техніку 3D моделювання пам'ятників і огорож. Це якісно новий рівень роботи. Я його тестую – замовлень мало, і я можу присвятити їм багато часу, опрацювати нову техніку", – говорить власник бізнесу.

Крім того, в подальших планах Олени змінити офіс на більш комфортний і відновити роботу над власною майстерні.

 

Автор: Юлія Мартиненко для Delo.ua


до переліку новин

партнери проекту